Банківська таємниця в Україні

Захист персональної інформації про клієнта є поняттям банківської таємниці. Питання, що таке банківська таємниця, може стосуватися як фізичних осіб, так і юридичної особи. Якщо коротко, то це така інформація, яка стала відома банківській установі (або третім особам) у процес обслуговування свого клієнта.

Що таке поняття банківської таємниці

Національний банк України приділяє велику увагу питанню збереження банківської таємниці. На рівні держави такі дані захищаються згідно із ч.1 ст. 60 відповідного Закону "Про банки та банківську діяльність".

Відповідальність за розголошення подібних відомостей настільки висока, що може призвести навіть до порушення кримінальної справи. Таку саму цінність представляє банківська таємниця, зібрана під час проведення операцій банківського нагляду.

Що включає банківська таємниця

Закон регламентує, які саме відомості становлять банківську таємницю:

• Дані та рахунки клієнтів у банківській установі.
• Банківські операції та угоди, вчинені за дорученням клієнта чи його користь.
• Охоронні системи банку та клієнтських даних.
• Інформація про фінансовий та економічний стан фізичної особи або юридичних осіб.
• Організаційна та правова структура підприємства - юридичної особи (включаючи відомості про засновників, керівний склад та напрямки діяльності).
• Інформація про комерційну діяльність клієнтів банку;
• Звітність (за винятком тієї, що підлягає розголошенню та опублікуванню).
• Коди та паролі, які використовуються для шифрування даних.

Законом про Національний банк України передбачено, що відомості про клієнтів або їхню діяльність, отримані від комерційних банків у рамках перевірок, запитів, розслідувань, також становлять банківську таємницю.

На кого поширюється банківська таємниця

Поняття банківської таємниці поширюється як на банківські установи. Будь-яка організація, зокрема, фінансова, зобов'язана за законом тримати в секреті інформацію про клієнта, його рахунки, залишки на них та операції з ними. Норми права регулюють аналогічним чином діяльність страхових компаній, клірингових та платіжних систем та ін.

У жодному разі не можна розголошувати банківську таємницю будь-якого клієнта: фізичної особи, підприємця, юридичної особи. Окремі контролюючі та перевіряючі структури можуть отримати доступ до такої інформації, однак не мають права передавати її третім особам, за винятком випадків, передбачених законом.

Які бувають винятки із правил згідно із законом

Певні організації, відомства, структури за своєю діяльності можуть дізнатися про банківську таємницю клієнта. Крім самої фізособи, доступ до інформації про її рахунки та фінансовий стан можуть мати:

• судові органи;
• слідство та поліція;
• податкові органи;
• митна служба держави;
• Пенсійний фонд України;
• державний фонд соціального страхування;
• судові виконавці.

Запитати відомості, що становлять таємницю, можуть лише у суворо регламентованих випадках. Банк зобов'язаний надати їм дані на запит, однак їх неправомірне застосування тягне за собою санкції та відповідальність.

Відповідальність за розголошення банківської таємниці

Законодавчими актами передбачається відповідальність, яка може бути від адміністративної до кримінальної. Наприклад, Цивільним Кодексом гарантується відшкодування збитків клієнту банком у разі розголошення останнім банківської таємниці згідно зі ст. 1076.

Так само і Кримінальний Кодекс України (у статтях 231 та 232) встановлює кримінальну відповідальність у разі, якщо конфіденційні відомості будуть розголошені третім особам. Якщо відомості, що становлять банківську таємницю, були навмисне оприлюднені або використані із заподіянням збитків для фізичних осіб, то за такі дії передбачено штраф у розмірі від 3000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів.

Для посадових осіб може застосовуватися додаткова санкція як позбавлення права обіймати певні посади терміном, встановлений рішенням суду. Це захищає людину від свавілля з боку організацій, підприємств, банків, контролюючих органів.

Що робити, якщо незаконно розголосили банківську таємницю

Незаконне поширення інформації, що становить банківську таємницю, карається відповідними положеннями законів. Якщо це допустив банк чи інша фінансова організація, то наслідки будуть такими:

• На працівника, який допустив своїми діями або бездіяльністю розголошення банківської таємниці, накладається відповідальність щодо відшкодування збитків постраждалій стороні. Така сама відповідальність застосовується і до його роботодавця (у більшості випадків – це банк).
• Розголошення банківської таємниці, не пов'язане з кримінальним злочином, карається адміністративним кодексом з погляду нормативів правничий та закону.
• Відомості, зібрані з шахрайськими намірами та/або діями, можуть передбачати кримінальну відповідальність.

Таким чином, право та закони України стоять на сторожі інтересів клієнта у тому, що таке банківська таємниця та персональні відомості.

Банківська таємниця для позичальників - що вона є

Якщо людина потребує кредитних коштів банку, то їй доведеться надати розгорнуті відомості про себе, членів сім'ї, своє фінансове становище тощо. Ця інформація гостро необхідна фінансової організації у тому, щоб оцінити платоспроможність позичальника.

Однак інформація про кредити та вклади не повинна залишати межі банківської установи, за винятком випадків, які передбачає закон. Треті особи не можуть отримати доступ до неї, крім тих ситуацій, якими займаються контролюючі інстанції та правоохоронні органи.

Наприклад, така інформація може бути потрібна у тих випадках, коли відкрито справу про виконавче провадження. Часто декларація про отримання банківської таємниці використовують суди, коли їм потрібно винести об'єктивне всім сторін рішення.

Співробітники державної виконавчої служби також мають підстави вимагати конфіденційну інформацію. Адже їм доводиться втілювати в життя судові рішення щодо конфіскації, реалізації, погашення заборгованостей.

Отримання закритої інформації буває необхідним для того, щоб відшкодувати збитки, завдані третім особам, які визнані потерпілими. У цих випадках допускається розкрити банківську таємницю, але із суворим контролем користування нею.

Права та обов'язки, надані Національному Банку України

Банківську таємницю зобов'язані суворо дотримуватися не лише комерційних банків, а й НБУ. Вони можуть обмінюватися між собою конфіденційними відомостями своїх клієнтів при наданні банківських гарантій, кредитів, поруки.

Обмеження, пов'язані з отриманням доступу до інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на співробітників НБУ, до обов'язків яких належить банківський нагляд або валютний контроль. Також вони не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки це пов'язано із виплатами вкладникам їх втрачених заощаджень.

На запит банків надати їм інформацію з кредитного реєстру боржників, НБУ не повинен керуватися сухими догмами того, що це банківська таємниця. При виробничій необхідності така інформація має бути передана на запит, але з обов'язковим дотриманням її подальшої безпеки.

У разі виявлення порушення законодавства з питань безпеки конфіденційних відомостей клієнтів, Національний Банк України має право призначити попереднє самостійне розслідування.

Результати такого розслідування щодо фізичної особи, яка вчинила посадовий злочин, мають бути передані органам слідства та прокуратури.

Яка інформація являє собою найбільшу цінність та загрозу

Шахраї та нечисті на руку посадові особи полюють, насамперед, за інформацією про стан клієнтських рахунків. Якщо отримати до них доступ, можна запросто переказати кошти за будь-якими платіжними реквізитами або скористатися цими відомостями в інших корисливих цілях.

Ось тому банк та його співробітники не мають права допускати, щоб стався витік клієнтських даних. Добросовісні керівники банківських установ знають не з чуток, що таке банківська таємниця і прагнуть донести її цінність до всього персоналу, який працює в цій установі.

Операції довірених осіб - правила користування інформацією

Нерідко клієнти не можуть бути фізично присутніми у відділеннях банку або не бажають витрачати на це власний час. У разі вони одноразово надають інформацію себе, а надалі їх інтереси представляє довірена особа.

Банк зобов'язаний прийняти довіреність як обов'язковий документ, якщо вона засвідчена органами нотаріату. На підставі довіреності довірена особа може отримувати доступ до будь-якої інформації власника рахунку.

Довіреність може використовуватися не тільки для отримання відомостей, а й за будь-яких фінансових операцій. Всі ці повноваження обов'язково мають бути відображені у довіреності, яку підписує основний власник рахунків – клієнт банку.

Інші випадки надання інформації третім особам

Закон не лише чітко встановлює, що таке банківська таємниця, а й прагне максимально убезпечити її. У разі смерті основного власника рахунку банку необхідно проводити його операції з особою, яка офіційно стане спадкоємцем.

Право на отримання інформації та здійснення операцій отримує законний спадкоємець, і для цього він має повністю пройти процедуру оформлення. Заповіт, що гарантує право на таємницю та операції за рахунками, видає державний нотаріус.

Такий нотаріально засвідчений заповіт спадкоємець надає до банку, який управляє рахунками основного клієнта навіть після його смерті. З даного документа уповноважені співробітники банку зобов'язані розкрити банківську таємницю про стан рахунків покійного.

У чому відмінність банківської та комерційної таємниці

Банківська та комерційна багато в чому схожі, але навіть експерти не можуть сказати, яка з них є пріоритетнішою. Між ними існують певні відмінності, тому їх слід розглянути докладніше.

Комерційну таємницю оголошують у односторонньому порядку. Банківська не залежить від бажання власника та охороняється відповідно до закону.

Найважливішою відмінністю банківської таємниці є надання клієнтом банку конфіденційної особистої інформації як доконаний і незаперечний факт. Робиться це у тому, щоб банк міг надавати за договором свої певні послуги.

За комерційної таємниці закриті відомості зберігаються в однієї повноважної особи. У випадку з банком, конфіденційна інформація може зберігатися у багатьох співробітників цієї установи, які за обов'язком служби стикаються з нею.

Носій комерційної таємниці змушений вживати всіх заходів, пов'язаних із її захистом. При банківську таємницю охорону повинні забезпечити користувачі інформації на користь конкретного власника рахунків.

Підстави для розкриття банківської таємниці

Існує процедура отримання закритих відомостей, відповідно до якої банківська таємниця може бути розкрита, але тільки посадовим особам державних структур та у певних випадках.

Отже, розкриття інформації, що становить таємницю, може проводитись у таких випадках:

• спеціальні запити, які можуть надсилати до банку представниками деяких державних органів (суди, прокуратура, органи слідства, податкова та ін.);
• під час складання звітності відповідно до закону (Національний Банк України, державний аудит, фінансовий моніторинг);
• при повідомленні державних структур (у зв'язку з скоєним злочином або в інших обтяжливих випадках);
• якщо виявлено ознаки порушення державної служби, відповідальної за фінансовий моніторинг;
• представниками податкової служби можуть запитуватись у рамках проведення перевірок відомості про рухи за рахунками та операції з ними підприємців, фізичних та юридичних осіб;
• банки повідомляють до податкової служби за місцем постановки на облік про відкриття або закриття розрахункового рахунку свого клієнта - юрособи чи підприємця.

Як захистити себе від розголошення персональних відомостей

Захист персональних даних клієнта насамперед його фінансових операцій з кожним роком стає все більш актуальним. Тому не менш затребуваною є ситуація із захистом відомостей про клієнта, що становить банківську таємницю.

Враховуючи розвиток інтернет-технологій та програмного забезпечення, здійснювати такий захист практично досить складно. Банки та фінансові установи страждають не лише від недбалості персоналу, а й спроб проникнення до рахунків з боку кібер шахраїв.

Кожному банку необхідно мати розвинену технологічно структуру безпеки а також захисту даних користувача. Інформацію про клієнтські операції та залишки на рахунках необхідно шифрувати, використовуючи останні розробки та відкриття у цій галузі.

Що може зробити клієнт для захисту таємниці своїх даних

Щодо самого клієнта, то йому необхідно вживати власних заходів щодо захисту своїх персональних даних. Це означає, що не варто приходити на обслуговування до фінансової організації чи структури, не навівши про неї попередні довідки.

Дуже важливо не розкидатися копіями своїх документів, у тому числі паспортних даних та не заповнювати анкети, де вказується конфіденційна інформація. Банк має право запитувати та отримувати такі відомості за згодою клієнта. Проте їх надання продовжує залишатися суто добровільною справою та бажанням клієнта.

Як надати банківську інформацію за згодою власника

Щоб звільнити банківську установу від відповідальності за розголошення інформації, що становить таємницю, необхідно заручитись письмовою згодою на це власника рахунку. За згодою клієнта дані можуть надаватися і на запит інших структур - наприклад, коли це потрібно бюро кредитних історій.

Звідти вже інші банки зможуть отримувати достовірні відомості про платоспроможність боржника, його фінансовий стан та поточне обслуговування боргу. Якщо банки надають таку інформацію за згодою основного власника, це означає, що порушується банківська чи комерційна таємниця.

Велика кількість різноманітної інформації клієнт передає банкам та іншим фінансовим організаціям під час обслуговування своїх рахунків та платежів. Необхідно вивчати відгуки про банківські та кредитні установи, а також вимагати включення до договорів пунктів, що захищають персональні дані.

При підозрі на розголошення цих відомостей слід повідомити керівництво фінансової організації. У разі бездіяльності або халатного зволікання слід подавати заяву до правоохоронних структур.