Питання про те, як людям жити або виживати на пенсії завжди гостро стояло в Україні, а останнім часом хвилює все більше громадян.
Останні нововведення в пенсійній системі незрозумілі населенню. Люди ніяк не можуть усвідомити, що пенсія — це не подарунок, не подяка і навіть не міра соціальної підтримки, а результат щоденної роботи кожної людини протягом її трудового шляху. З кожного відпрацьованого дня в житті людини по цеглинці складається основа його майбутньої пенсії.
Люди передпенсійного віку вважають, що вже пізно і вони не зможуть нічого змінити. А молодь у колообігу повсякденності взагалі не замислюється про пенсію. Старість настане колись потім, а зараз потрібно розв'язувати проблеми з житлом, бізнесом, ростити й вчити дітей. Якби хтось із них задумався про те, що навіть мінімальний добровільний внесок, який відбувається регулярно, може в майбутньому значно поправити їх матеріальне становище!
Система державного пенсійного страхування передбачає можливість участі кожного громадянина у формуванні своїх накопичень шляхом співфінансування особистими коштами. Громадянам, які з якихось причин не отримують пенсійних нарахувань, надана унікальна можливість здійснювати внески самостійно і при виході на заслужений відпочинок не поступатися в правах тим, хто щомісяця отримував внески від роботодавців.
При розрахунку щомісячного грошового утримання для українців враховується не загальний трудовий, а страховий стаж. Це період роботи громадянина, в який здійснювалися відрахування страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду.
Якщо раптом, всупереч безперервної трудової діяльності, в якийсь місяць роботодавець не сплатив страхові внески за громадянина (наприклад, у разі відпустки без збереження заробітної плати), то цей період не буде зарахований до загального страхового стажу.
Найбільш незахищеними в умовах, що склалися, виявилися ті, хто працює без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем і отримує так звану сіру заробітну плату. За такого співробітника зовсім не перераховуються страхові внески або відраховуються з тієї частини заробітної плати, яка офіційно нарахована працівникові (часто це лише мала частина отриманої грошової винагороди).
При розрахунку пенсії співробітники Пенсійного фонду не матимуть даних про цей період і не зможуть врахувати його при нарахуванні пенсії. Розмір виплати від цього може сильно постраждати.
Особисте співфінансування коштів громадян у системі пенсійного страхування України
Це нововведення в пенсійній системі України, яке передбачає формування пенсійних накопичень громадянина шляхом страхових внесків роботодавців, бюджетних коштів та інших джерел, а також передбачає зміни в механізмі розпорядження коштами пенсійних накопичень, призначення та перерахунку пенсії.
Це право надало можливість особам, які законодавчо не застраховані за жодною з пенсійних програм (це громадяни молодше 16 років, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, українці, які працюють в закордонних компаніях) брати особисту участь в системі пенсійного забезпечення шляхом внесення власних коштів на персональний страховий рахунок.
З тими, хто вирішив внести особистий внесок у свою майбутню пенсію, укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування. Він може бути укладений на період не менше одного календарного року, протягом якого громадянин щомісяця сплачує до бюджету страхові пенсійні внески в сумі, визначеній угодою.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено інструкцію про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків, у цьому ж документі можна ознайомитися з правилами укладення та реєстрації такого договору, а також знайти його типову форму.
Громадянам, які вирішили внести додатковий внесок в особисте пенсійне забезпечення з власних коштів, потрібно звернутися до відділу Пенсійного фонду за місцем реєстрації у своїй муніципальній освіті, надавши документи за списком:
- Заява про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за встановленою формою.
- Завірені копії особистих документів:
- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;
- трудова книжка (всі сторінки із записами);
- паспорт громадянина України (або інший документ, що засвідчує особу для громадян інших держав або осіб, які не мають громадянства).
На розгляд заяви співробітникам відведено 30 календарних днів, але зазвичай цей процес відбувається швидше. При позитивному рішенні за заявою з громадянином укладається договір про добровільну участь за стандартною формою, яка затверджена правлінням Пенсійного фонду.
Добровільна участь у пенсійній системі України може бути цікава громадянам, які працюють в іноземних компаніях, зареєстрованих на території інших держав. Заробіток таких осіб підлягає оподаткуванню за законами тієї країни, де зареєстрований роботодавець, і якщо це законодавство передбачає сплату будь-яких внесків, то вони відраховуються до бюджету цієї держави.
Договір між Пенсійним фондом України та громадянином у такому разі міститиме такі відомості:
- назва документа;
- персональні дані, які відповідно до цього Закону вносяться до системи персоніфікованого обліку;
- потрібно вибрати та вказати тип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якому братиме участь застрахований;
- строк, протягом якого договір матиме силу;
- розмір страхових внесків, терміни та періодичність їх сплати;
- умови, при дотриманні яких у громадянина виникне право на пенсійні виплати;
- порядок розірвання договору після закінчення терміну його дії або дострокового припинення при порушенні умов;
- права та обов'язки сторін, а також відповідальність за їх невиконання;
- інші фактори, передбачені типовою формою, або, які громадянин бажає вказати в договорі, якщо вони не суперечать законодавству.
У договорі можна вказати про сплату внесків за попередні періоди, коли людина не була застрахована. Такі внески сплачуються одноразово за весь час, при цьому період, за який надійшла оплата, буде зарахований до страхового стажу. Кожен платіж не повинен бути меншим, ніж 33,2 % від мінімального розміру оплати праці, затвердженого на Україні.
Дія договору поширюється на період з моменту підписання до дня закінчення терміну повноважень або дострокового розірвання.
Такими причинами можуть бути:
- громадянин підлягає обов'язковому пенсійному страхуванню і вже сплачує страхові внески, або на його персональний рахунок надходять внески від роботодавця;
- громадянин молодше 16 років;
- надано неповні або неправдиві відомості, недійсні документи;
- з громадянином вже укладено договір про добровільну участь, і його термін ще не закінчився, або зобов'язання за минулим договором не виконані;
- у заяві вказано період менше одного року.
Інші причини для відмови в укладенні договору не передбачені законодавством України.
При цьому закон передбачає випадки, коли обидві сторони або одна зі сторін мають право на дострокове припинення дії договору.
Розірвання з боку громадянина:
- якщо на момент розірвання договір вже діє понад 1 рік;
- якщо територіальний орган Пенсійного фонду систематично порушує свої зобов'язання;
- з боку громадянина може бути пропозиція про розірвання договору за угодою сторін, але лише, якщо його термін вже переступив позначку в 1 рік.
Розірвання з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду:
- протягом дії договору про добровільну участь, громадянин отримав право на обов'язкове пенсійне страхування;
- виникнення в будь-який момент дії договору факторів, які унеможливлюють участь особи в пенсійній системі України;
- порушення зобов'язань за договором з боку застрахованого;
- смерть громадянина.
Обов'язкова участь у системі державного пенсійного страхування
Українським законодавством передбачено три види пенсійних виплат для населення:
- щомісячна виплата у зв'язку з досягненням пенсійного віку;
- пенсія по інвалідності внаслідок набутого захворювання або інвалідності з дитинства;
- пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
На пенсію за віком мають право громадяни, які досягли шістдесяти років при наявності страхового стажу не менше 15 років. Якщо ж після досягнення 60 років людина хоче продовжити свою трудову діяльність, йому надається відстрочка виходу на пенсію за віком.
При цьому майбутня пенсія буде розрахована з урахуванням страхового стажу на момент фактичного догляду на заслужений відпочинок. Від цього стажу буде залежати застосовуваний до основного розрахунку підвищувальний коефіцієнт:
- 0,5 % — за кожний повний місяць страхового стажу, зарахованого в період роботи після строку, що дає право на призначення пенсії на строк до 5 років;
- 0,75 % — за кожен повний місяць страхового стажу, зарахованого в період роботи після терміну, що дає право на призначення пенсії на термін понад 5 років.
Жінкам, які опинилися в найбільш невигідному становищі при введенні нововведень в пенсійну систему України, а це ті, хто народився в період до 31 грудня 1961 року включно, при досягненні ними 55-річного віку і відстрочці виходу на пенсію встановлюється підвищувальний коефіцієнт у розмірі 2,5% за кожні пів року до настання дати фактичного виходу на пенсію пізніше встановленого терміну і до досягнення ними віку 60 років.
Пенсія по інвалідності призначається громадянам, яким відповідною комісією присвоєно інвалідність, яка могла з'явитися, як наслідок набутого загального захворювання або травми (при цьому не має значення відношення захворювання або травми до трудової діяльності застрахованої особи), так і бути у людини від народження або до досягнення нею працездатного віку.
Призначення щомісячного грошового утримання у зв'язку з професійним захворюванням або втратою працездатності при травмі на виробництві проводиться в особливому порядку.
Виплата на утримання громадян внаслідок втрати ними годувальника може бути призначена непрацездатним членам сім'ї померлого, які до моменту його смерті були у нього на утриманні. При цьому, для розрахунку пенсії враховується стаж померлого, і призначення допомоги відбувається в разі наявності стажу, який потрібен був би для обчислення пенсії по інвалідності цьому громадянину.
Батьки та чоловік (дружина) померлого, щодо яких він не мав фінансових зобов'язань на момент смерті, можуть претендувати на призначення грошового утримання в разі втрати джерела доходу.
Величина пенсії по втраті годувальника пропорційна грошовому утриманню самого померлого, якби відбувся його відхід на заслужений відпочинок. При цьому в розрахунок страхового стажу береться період з дня смерті застрахованого до дня, коли він досяг би права на пенсію за віком.