Що таке економіка: виникнення поняття, функції, типи

Економіка — наука досить динамічна,оскільки постійно піддається змінам, розвитку та доповненням. Економіка має тісне переплетення з політикою, оскільки завдання уряду кожної країни розробити і впровадити такий економічний план, дотримуючись якого, воно зможе домогтися процвітання своєї країни, в тому числі забезпечити суспільство необхідними товарами та послугами в повній мірі.

Історія виникнення науки економіки

• основа — забезпечення поточних потреб, що досягається шляхом ведення натурального господарства;
• хрематистика — накопичення та збільшення достатку шляхом виробництва додаткової кількості товарів і їх продажу.

За багато століть праці Аристотеля по праву удостоювалися високої оцінки, зокрема і самим Карлом Марксом, автором настільної книги всіх економістів «Капітал».

Поняття терміна «економіка»

У багатьох наукових працях економіка має таке визначення — це система господарювання, що забезпечує задоволення людських потреб через створення і використання всіх необхідних благ цивілізації, яка включає в себе сім'ю, промислове виробництво, країну, глобально всі країни у взаємодії.

Як приклад також можна розглянути потребу всього соціуму в цілому. Першою необхідністю для жителів великих міст є наявність громадського транспорту, правопорядку, міського благоустрою. Організація цих процесів є досить складною.

Які функції виконує економіка?

1. Пізнавальна функція, яка надає можливість економістам-аналітикам відстежувати причини та фактори виникнення тих чи інших економічних явищ і виводити закономірності для того, щоб забезпечувати технічний прогрес і розвиток.
2. Методологічна функція пропонує використовувати вже наявні методи для вирішення завдань і досягнення необхідних цілей. Кожне економічне явище піддається оцінці для виявлення його ефекту, а саме — користь чи шкоду воно приносить суспільству. Така функція допомагає визначити шлях для подальшого розвитку економіки.
3. Фактична функція (рекомендаційна), яка допомагає приймати ключові рішення в різних секторах і регулює економіку на необхідному рівні.
4. Прогностична функція забезпечує можливість виявлення перспектив для соціально-економічного розвитку шляхом використання аналітичних відомостей про вже наявні економічні процеси.

1. Теоретичну, яка встановлює норми й усереднені параметри економічних показників.
2. Критичну, яка подає будь-яку точку зору оцінки шляхом виділення її сильних і слабких сторін.
3. Освітню, яка формує у суспільства певне мислення та культуру життєдіяльності.
4. Ідейну, яка вдосконалює систему світогляду людей в цілому.

Економіка: ресурси і розподіл

Економікою називають систему проходження товарів і послуг від етапу виробництва до розподілу, обміну та споживання. Також наука економіка вивчає способи максимально ефективного застосування ресурсів, які обмежені в кількості.

• природними;
• виробничими;
• трудовими.

Що під собою має на увазі розподіл? Наприклад, для того щоб жити в суспільстві, людині потрібні не тільки їжа, одяг, місце проживання, а й транспорт. Якби їй поодинці доводилося вирощувати собі їжу, утримувати тварин, а також виробляти собі одяг шляхом шиття, у неї просто не залишалося б часу для забезпечення інших життєвих процесів. При цьому якість вироблених нею продуктів залишалася б невисокою.

Тому передбачено так, що кожен член суспільства в ідеалі повинен займатися саме тим, що виходить у нього найкраще. Результати своєї праці людина має можливість обміняти за допомогою грошових коштів на результати праці інших людей. Звідси виникає таке поняття, як «споживання» — отримання бажаних благ (товарів чи послуг).

• Виробництво — створення чогось матеріального, економіка ж включає в це поняття ще й надання різного роду послуг, за які платяться гроші.
• Розподіл — можливість отримання різними підприємствами і галузями ресурсів, обмежених у кількості. Також це поняття означає процес передачі прибутку або надлишків вироблених товарів власникам виробленого їх підприємства.
• Споживання — добуток товарів або послуг з метою задовольнити різні потреби. Споживчі товари можуть бути двох типів користування-тривалого і короткострокового.
• Обмін — процес, що забезпечує просування продукту від виробника до кінцевого споживача, шлях може включати в себе транспортування, кредитування, рекламну кампанію, страховку, оптову або роздрібну торгівлю, інші послуги. Саме в процесі добутку обміну й виникла необхідність використовувати загальновизнані засоби забезпечення платежів. Так були придумані гроші.

У зв'язку з тим, що всі ресурси на планеті обмежені, а потреби людей можна назвати необмеженими, виникає постійна необхідність раціонального використання та економії ресурсів. Це призвело до виділення економіки в окрему науку, яка подiляється на два напрямки: макро- та мікроекономіку. Кожне з цих напрямків має своїх послідовників і вивчається окремо, але при цьому обов'язково переплітається в поняттях та явищах.

Щоб вивчати макро- або мікроекономіку, необхідно розглядати науки в комплексі.

• Макроекономіка вивчає глобальні процеси і закономірності, рівень виникнення яких — ціла галузь, держава, весь світ.
• Мікроекономіка досліджує процеси більш точково, розглядаючи діяльність окремо взятого підприємства або суспільства.

На які питання відповідає економіка?

Головна мета отримання відповідей на нижчеперелічені питання — отримання максимального ефекту від використання всіх наявних у розпорядженні ресурсів.

1. Скільки і які товари, послуги необхідно виробляти суспільству? Можна чітко визначити потребу користувачів і виробників товару в тій кількості, яка формує попит. Якщо пропонований товар не користується попитом — відбувається перевиробництво, якщо ж суспільство недоотримує необхідний товар — спостерігається дефіцит.
2. Кому потрібні вироблені товари та послуги? Споживачі відрізняються один від одного, тому що характеризуються особистим рівнем прибутку, смаковими уподобаннями, традиціями, цифрою в паспорті та ін. Мета економіки — не тільки виявити цільову аудиторію та споживача своїх товарів, а й сформувати коло споживачів за допомогою впливу на розмір їх прибутків.
3. Яким чином виробляють товари і послуги? З одного боку, можна використовувати потужності малих підприємств із застарілими технологіями та досить трудомісткими процесами. З іншого боку, оптимальним буде налагодження масового виробництва шляхом використання потужностей великих підприємств, забезпечених сучасним обладнанням.

Найважливіші цілі економіки

• безперервне зростання;
• повна зайнятість населення при максимальній ефективності;
• економічна свобода та справедливий розподіл доходів;
• забезпечення соціальних потреб;
• збалансована торгівля між країнами;
• збереження навколишнього середовища та інше.

Типи систем економіки

Виходячи з того, яким чином відбувається розподіл ресурсів й управління виробничими процесами, а також процесами обміну, виділяють різні типи систем економіки.

1. Традиційна економіка, в якій за основу беруться традиційні підходи, характеризується стабільністю та розміреністю життєвого укладу. Рекомендує до задоволення досить низький рівень життя, керується загальноприйнятими відповідями на питання виробництва і розподілу.
2. Ринкова економіка. Її характерною рисою є наявність приватних власників практично в усіх ресурсів, а також використання системи ринків. У такому випадку в кожної людини є свобода вибору, наприклад, будь-хто може стати підприємцем, виробляти та пропонувати продукцію, а також самостійно розпоряджатися отриманими прибутками. При цьому виробник переслідує особисту перевагу, а розподіл використовуваних ресурсів відбувається завдяки природному коливанню ринкових цін, виходячи зі співвідношення попиту та пропозиції. Якщо спостерігається дефіцит на будь-який товар — ціни на нього зростають, якщо ж відбулося перевиробництво — ціни вимушено опускаються. Стимулом для успішної роботи підприємства є прибуток.
3. Командна економіка має на увазі суспільне володіння матеріальними ресурсами, а також прийняття економічних рішень колективно за допомогою централізованого планування. Всі наявні підприємства належать державі, їх діяльність відбувається на підставі директив і керівництва державних органів. Ціни встановлює держава, вони не залежать від попиту та пропозиції на товар. Якщо спостерігається дефіцит, ситуацію намагаються стабілізувати за рахунок введення системи карток. Найважливіша мета підприємства не отримання прибутку, а виконання встановлених державою планів.
4. Змішана економіка. Найбільш розвинені країни прагнуть до того, щоб вести економічну діяльність саме змішаного типу, дотримуючись принципів як ринкової, так і командної економіки. Такий підхід дозволяє використовувати переваги кожного з типів, а їх недоліки компенсувати позитивними елементами іншого типу.

Економіка відкритого і закритого типу

Відкрита економіка — це така концепція, яка розглядає зовнішньоекономічні зв'язки та їх прямий вплив на систему країни з точки зору внутрішньої макроекономіки. Вперше явище виникло в Західній Європі в післявоєнний період, а зараз отримує максимальний розвиток в умовах наростаючої інтернаціоналізації господарського життя та впровадження руху об'єднань інтеграції.

Між країнами, що ведуть відкриту економічну діяльність, вільно відбувається обмін товарами, знаннями, технологіями, капіталами, професіоналами, а за основу береться високий рівень міжнародного поділу праці та глобалізації виробничих сил, метою якого є досягнення не тільки національного, а й світового економічного прогресу.

• максимально сприятливі умови для взаємодії із зовнішнім середовищем (економічні, організаційні та інші);
• висока адаптивність і наявність власних господарських структур, які б відповідали світовим стандартам;
• зовнішні фактори прямим чином впливають на економічне життя країни зсередини, а саме на якість та кількість виробленої продукції;
• участь у міжнародному поділі праці країни з відкритим типом економіки визначає зміст її міжнародного виробничого портфеля, що робить обрану спеціалізацію вигідною;
• такі країни є місцем походження транснаціонального капіталу, а також відрізняються високим рівнем участі в міжнародній кооперації, в першу чергу в виробничій, науковій і технічній.

Закрита економіка — це така політика держави, яка не передбачає експорту й імпорту вироблених товарів і послуг. Політика країни полягає в зосередженні виробництва на внутрішньому ринку.