Доступні фінансові послуги в Україні

Поняття фінансової послуги, організації, уповноважені здійснювати діяльність у сфері фінансових послуг. Договір про надання фінансових послуг, що він містить і важливі моменти при його підписанні.

Найпопулярніше

ДОВІДКА. Фінансовими послугами називаються операції за участю грошових активів, що здійснюються на користь третіх осіб за свій рахунок або рахунок цих осіб, а також у випадках, перерахованих у законодавстві, і за рахунок грошових активів, наданих іншими особами, для подальшого отримання прибутку або збереження реального еквівалента грошових активів.

До послуг у сфері фінансів відносяться наведені нижче операції.

  1. Емісія платіжних документів і карток, видача дорожніх чеків та їх сервісне обслуговування, кліринг та інші способи оформлення розрахунків.
  2. Форми довірчого управління фінансових активів.
  3. Забезпечення валютного обміну.
  4. Залучення сторонніх фінансових активів з обов'язковим подальшим поверненням.
  5. Банківський лізинг.
  6. Видача грошових коштів на умовах позики, включаючи фінансовий кредит.
  7. Видача поручительства та гарантій.
  8. Грошові перекази.
  9. Страхові послуги, в тому числі в галузі пенсійного забезпечення.
  10. Спеціалізована діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню.
  11. Операції у сфері факторингу.
  12. Управління грошовими активами для покупки товарів у групах.
  13. Адміністрування майна для забезпечення будівництва об'єктів та/або здійснення процедур з нерухомістю згідно із законодавством України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
  14. Операції, пов'язані з іпотечними активами, з метою випуску іпотечних цінних паперів.
  15. Інші банківські операції, які надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Права на здійснення фінансових операцій і процедур. Процес ліцензування

Перераховані послуги, безпосередньо пов'язані з управлінням фінансовими активами, надаються спеціалізованими банківськими організаціями, одночасно відповідно до вимог закону можуть здійснюватися також фізичними особами-підприємцями.

Відповідні державні органи, покликані координувати ринок фінансових послуг, видають нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання діяльності банківських установ. Окрім них, виключні права та інші обмеження накладаються відповідно до Закону про діяльність конкретного фінансового інституту.

Банківські організації не мають права використовувати кошти фізичної особи (за винятком учасників таких організацій) з обов'язковим поверненням, включаючи позики, крім випадків, коли це прописано в законі про діяльність даної банківської організації.

ВАЖЛИВО! Оформляти та видавати кредити, використовуючи залучені кошти, має право тільки кредитна організація, що діє на підставі ліцензії.

Дані ліцензії, що регулюють роботу банківських організацій, видає Національна комісія. До сфери її діяльності входить Державне правове регулювання ринку фінансових послуг, і в межах своєї компетенції вона видає відповідні ліцензії:

  • діяльність у сфері страхування;
  • діяльність у сфері накопичувального пенсійного страхування;
  • діяльність з видачі кредитів та позик, використовуючи залучені кошти;
  • діяльність на здійснення інших фінансових послуг, безпосередньо або опосередковано пов'язаних із залученням грошових коштів від фізичних осіб.

Робота в будь-якій з перерахованих сфер діяльності допустима при видачі певної ліцензії. Відповідно до законодавства України особи, визнані винними в організації діяльності без ліцензії, несуть відповідальність в межах закону.

Договір на надання послуг у сфері фінансів

Економічні суб'єкти надають послуги у сфері фінансів згідно з укладеними договорами.

У договорі, коли інше не передбачено законом, повинна міститися наступна інформація:

  • найменування документа;
  • найменування, юридична адреса та реквізити фінансової установи;
  • П. І. Б. фізичної особи, з якою укладається договір;
  • назва та місцезнаходження юридичної особи;
  • послуга, що надається;
  • величина грошових коштів, терміни внесення коштів і порядок взаєморозрахунків;
  • часові рамки, в межах яких діє договір;
  • порядок дій у разі внесення змін до договору та при його припиненні:
  • права та зобов'язання договірних сторін, відповідальність, що виникає за порушення або неналежне виконання умов договору;
  • підтвердження інформування клієнта про надану фінансову послугу;
  • інші важливі умови, відомості про які необхідно вказувати за угодою договірних сторін;
  • підписи.

Національною комісією, що займається державним координуванням у сфері фінансових послуг, встановлюються додаткові вимоги до змісту договору, якщо ці вимоги не були врегульовані в законодавчому порядку.

У момент укладення договору юридична або фізична особа має право вимагати у суб'єкта господарювання баланс, документ про економічний стан, завірений аудитором/аудиторською організацією, і бізнес-план, якщо інше не зазначено в законодавстві України.

ВАЖЛИВО! Банківські установи не мають права в односторонньому порядку підвищувати величину відсоткової ставки та інші платежі, перераховані у кредитному договорі та графіку платежів, не включаючи випадки, передбачені законодавством.

Банківські установи не мають права вимагати дострокової оплати частини боргу за договором кредитування та розривати в односторонньому порядку оформлені кредити при незгоді позичальника на збільшення відсоткової ставки або інших платежів, зазначених у договорі або графіку платежів.

ДОВІДКА. Основні принципи, порядок дій, правові наслідки розірвання договору вказані в цивільному законодавстві, в законах про врегулювання відповідних ринків фінансових послуг і також визначаються укладеними договорами.

Права клієнтів на розкриття та надання інформації

Клієнт як учасник договору має право на отримання вірогідної інформації про діяльність банківської організації. Банківські установи повинні за запитом клієнта та згідно з порядком, зазначеним у Законі України «Про доступ до публічної інформації», надати такі відомості:

  • інформацію про фінансові дані діяльності фінансової організації та її економічне становище, які підлягають опублікуванню;
  • список керівників організації та її підрозділів;
  • список послуг, що надаються організацією;
  • перелік цін або тарифи на послуги, що надаються;
  • число акцій банківської організації, що перебувають у власності членів директорів, і список осіб, у яких частки у статутному капіталі перевищують п'ять відсотків;
  • інші відомості про надання послуг і відомості, що законодавчо вимагають оприлюднення.

Фінансова установа до моменту підписання договору про надання послуг з клієнтом додатково інформує його, повідомляючи наступне:

  1. Найменування та зміст послуги, що надається клієнту, з обов'язковим зазначенням вартості, якщо інше не зазначено законодавством з питання регулювання відповідного ринку фінансових послуг.
  2. Порядок надання додаткових послуг та їх ціну.
  3. Умови та правила сплати податків та інших зборів, що стягуються з фізичної особи при отриманні відповідної послуги.
  4. Умови розрахунку та правові наслідки при достроковому розірванні договору.
  5. Способи захисту прав споживача та умови врегулювання проблемних моментів, що виникли при наданні послуг.
  6. Повні реквізити органу, уповноваженого регулювати ринок фінансових послуг: поштова та фактична адреса, телефон та інше, а також організацій, уповноважених розв'язувати питання захисту прав споживачів.
  7. Величину винагороди банківської організації, якщо вона пропонує сервіси, що надаються іншою банківською організацією.

УВАГА! Відомості, що надаються клієнту, повинні в повному обсязі розкривати суть операції, давати правильне розуміння змісту проведеної банківської операції та виключати можливість нав'язування при її придбанні.

Українська банківська система

До банківської системи України входять Національний банк України (НБУ) та інші банківські організації, а також підрозділи іноземних банків, які легально засновані й здійснюють свою діяльність на українській території. Банківські організації індивідуально формують напрямок роботи і тип послуг, що надаються.

НБУ вказує види спеціалізованих банківських організацій і правила присудження такого статусу. Він здійснює правове регулювання роботи спеціалізованих банківських організацій шляхом установи економічних нормативів і завдяки нормативно-правовому забезпеченню банківських операцій, що надаються й організуються.

ДОВІДКА. НБУ встановлює за певними критеріями список системно значущих банківських організацій. Одними з найважливіших критеріїв є розмір банківської організації, ступінь економічних взаємодій, вид і напрямок діяльності. Він також встановлює способи та особливості управління і нагляду за системно значущим банком, у свою чергу за банком, що володіє статусом Розрахункового центру з супроводу та обслуговування економічних договорів, враховуючи специфіку їх роботи.

Банківські організації засновуються як акціонерне товариство або як кооперативний банк і організовують роботу відповідно до банківської ліцензії.

ВАЖЛИВО! Кооперативні банківські організації створюються на основі територіального розмежування і поділяються на місцеві та централізовані кооперативні установи.

Для організації місцевого (обласного) кооперативного банку буде потрібно 50 учасників. Якщо відбувається зменшення числа пайовиків і немає можливості протягом року забезпечити необхідну кількість пайовиків, робота такого банку припиняється, змінюється організаційно-правова форма або відбувається ліквідація установи.

Центральний кооперативний банк формується з місцевих кооперативних банківських організацій. Загальні збори учасників (пайовиків), рада Централізованого банку та його правління вважаються інструментом управління. Нагляд здійснює ревізійна комісія банку. Статутний капітал центрального кооперативного банку підрозділяється на окремі частини – паї. Розмір мінімальної величини статутного капіталу такого банку зазначається відповідно до розпоряджень НБУ.

УВАГА! Окремий учасник кооперативного банку, незалежно від розміру частки в загальному капіталі банку (паю), має один голос. Прибуток або збиток після завершення фінансового року розподіляються між пайовиками відповідно до розміру паю.

Державним є банк, статутний капітал якого в цілому належить державі. На підставі рішення Кабінету міністрів України створюється держбанк. Для прийняття подібного рішення попередньо Кабмін повинен перевірити позитивний висновок від НБУ на тему заснування держбанку. НБУ також видає висновок при ліквідації або реорганізації Держбанку, виключаючи випадок закриття через економічну неспроможність.

Держава є регулятором компетенцій щодо її акцій (паїв), що належать їй у статутному капіталі держбанку, за допомогою уповноважених керівних інструментів держбанку. Інструментами управління є наглядова рада і правління. Нагляд здійснює ревізійна комісія, особистий і чисельний штат якої призначається наглядовою радою.

ВАЖЛИВО! Наглядова рада вважається вищим органом управління держбанку, що здійснює нагляд за роботою правління банку, завданням якого є заощадження залучених фінансів, забезпечення їх своєчасного обов'язкового повернення та охорона інтересів держави як єдиного акціонера держбанку, і у свою чергу, виконує інші завдання, зазначені в Законі.

Склад наглядової ради держбанку включає членів Наглядової ради банку, які призначаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Може вам допомогти